Дайте мне адрес Бьорк в Исландии

Я починаю цей поSAM_6277ст фотографією шкарпеток, які зв’язала моя бабушка. У мене їх декілька пар – такого кольору, – а ще є зелені, але вони жорсткіші, і оранжеві, вони м’якші. Оранжеві зв’язала не бабушка, а її сусдка по палаті, але то вже зовсім інша історія.

Моя бабушка була багато де: на Кавказі, і в Криму, і багато разів у Києві на курсах. Але останні роки якось все більше на кухні, на городі і на ринку. Вона ніколи не була у цій моїй распрекрасній Швеції, і тим більше в тій дикій невідомій Ісландії, куди мене занесло на тиждень. Надзвичайний тиждень, сповнений спокою, пізнання, і шалених людських відкриттів, захоплення від яких не вміщалося в моїй голові й серці. Але увесь цей тиждень я проходила у цих шкарпетках (бо ми ходили в готелі без взуття), нічим не вирізняючись з-поміж стильних скандинавів з їхніми овечими носками за сто крон. І шкарпетки ці реально гріли мене, бо було буже холодно. І якось дивовижно мені було думати, що оця пара здійснила весь той шлях від вулиці Куйбишева у Полтаві до готелю Едда, що у двох годинах їзди від Рейк’явіку. І радісно було, ніби бабушка теж зі мною.

SAM_6320 SAM_6337 SAM_6339SAM_6344SAM_6347SAM_6380SAM_6312SAM_6378SAM_6377SAM_6330SAM_6354SAM_6355SAM_6356SAM_6419SAM_6469SAM_6364Як виявилося, наприкінці 80-х вулицями Рейк’явіка їздило чимало радянських Волг, Москвичів і Лад. З якихось невідомих мені причин СРСР вів активну співпрацю з цією північною країною. Може, просто підбиралися поближче до Америки. Тепер цей раритет іржавіє на поодиноких фермах, які, до речі, аж ніяк не схожі на ідилічні картинки ЄС-сільськогосподарського. Ніяких тобі квіточок і барбекюшниць, натомість брудні трактори й безкраї пастбища для овець. Справжні такі ферми для справжніх чоловіків. І не тільки. “У мене є моя власна корова!” – повідомила нам у перший день прекрасна рудоволоса Уннур. – “Я була у тата на фермі, й допомагала приймати пологи. Так що тепер вона моя. Її звати Еріка”. Уннур дев’ятнадцять років. Ранше вона займалася балетом, а тепер волонтерить у Червоному Хресті. Я у захваті від її жаги до життя, а ще більше від її імені.

О, ці ісландські імена! Це тобі не нафталінова стара Європа чи пластикова нова Америка. Їхні імена вагомі й сталево-холодні, як імені богів зі скандинавської міфології. Я досі пам’ятаю серію книг з дитинства “Греки”, “Римляне”, “Ранние цивилизации”, і, звичайно, “Викинги”. У цій останній на одному розвороті було зображено весь пантеон верхи на конях: Одін, Фріг, Фрей і Фрея… Всі як один у лосінах і туніках, у всіх чітко окреслено скули й волосся розвивається по вітру. Уннур ніби з тієї картинки, але вона точно земного походження. Її прізвище Хьоскульдсдоттір, що значить вона – донька Хьоскульда. Ісладські прізвища формуються тільки за цим принципом – чий ти син чи донька. Це значить, що прізвище гіпотетичного брата Уннур  було б Хьоскульдсон. Таким чином, батьки, брати й сестри, чоловік і дружина завжди мають різні прізвища, і це прекрасний апофеоз протестанського індивідуалізму, я вважаю.

Ми прощалися рано вранці, й Уннур вийшла мене провести на автобус. “Чого ти без куртки?” – ляпнула я “найдорослішу” з усіх можливих фраз. “Ми не носимо курток”, – клацнула зубами Уннур. – “Точніше вони у нас є, але тільки для походів. В житті ми носимо светри”.

На фото ліва дівчинка з інтернету яка ілюструє традиційний ісландський светр. Вартість: від 2500 ₴
На фото ліва дівчинка з інтернету, яка ілюструє традиційний ісландський светр. Вартість: від 2500 ₴
Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s