It ain’t me you’re lookin’ for, babe

“Шановні пасажири! Компанія Міжнародні авіалінії України та екіпаж бажають вам приємного та зручного польоту…”

– Та яке там зручного бля! Ноги не вміщаються, голову нікуди діти, Саня, ти таке бачив?

На два ряди позаду мене весело моститься парнішка з пакетом дьютіфрішного чогось. Трішки далі на нелюдських частотах вопить чийсь годовасік у гарнюніх смугастих шкарпетках. З іншого боку мама умовляє маленьку Фелісію хоч трішки посидіти.

– Felicia, sitta här! Sitta här hjärtat!.. Felicia, sitta!.. Nu!.. Феся!!! –  не витримує шведсько-СНД-шна мама, і тихо додає, – как же ты меня достала!

“…пристебніть ремені безпеки…” 

Через прохід від мене сидить Міша Педан. У 2009 році я перекладала на його семінарі з фотографії, приуроченому до трьохсотріччя Полтавської битви. Ну і ще багато всього дотичного до Швеції сталося в той рік, ага. У мене ниють плечі і жирний лоб, я морожуся від Міші, а він, мабуть мене і не пригадує.

– Я буду обед. Как хотите, а я буду обед, – виголошує категорично і в нікуди мій сусід з місця 21Е, і береться гортати меню. Все по 9 євро. Я подумки прикидую, що це однак дешевше, ніж те, що я заплатила за сім китайських вареників і скляну вермішель в аеропорту.

“…куріння заборонено протягом рейсу…”

Read More

Advertisements