It ain’t me you’re lookin’ for, babe

“Шановні пасажири! Компанія Міжнародні авіалінії України та екіпаж бажають вам приємного та зручного польоту…”

– Та яке там зручного бля! Ноги не вміщаються, голову нікуди діти, Саня, ти таке бачив?

На два ряди позаду мене весело моститься парнішка з пакетом дьютіфрішного чогось. Трішки далі на нелюдських частотах вопить чийсь годовасік у гарнюніх смугастих шкарпетках. З іншого боку мама умовляє маленьку Фелісію хоч трішки посидіти.

– Felicia, sitta här! Sitta här hjärtat!.. Felicia, sitta!.. Nu!.. Феся!!! –  не витримує шведсько-СНД-шна мама, і тихо додає, – как же ты меня достала!

“…пристебніть ремені безпеки…” 

Через прохід від мене сидить Міша Педан. У 2009 році я перекладала на його семінарі з фотографії, приуроченому до трьохсотріччя Полтавської битви. Ну і ще багато всього дотичного до Швеції сталося в той рік, ага. У мене ниють плечі і жирний лоб, я морожуся від Міші, а він, мабуть мене і не пригадує.

– Я буду обед. Как хотите, а я буду обед, – виголошує категорично і в нікуди мій сусід з місця 21Е, і береться гортати меню. Все по 9 євро. Я подумки прикидую, що це однак дешевше, ніж те, що я заплатила за сім китайських вареників і скляну вермішель в аеропорту.

“…куріння заборонено протягом рейсу…”

Під час зльоту у мене дуже болять вуха. Я вмикаю Боба Ділана, міцно стискаю ласту Аркадія, i намагаюся абстрагуватися від дитячого ору і власного тіла. Але варто лиш заплющити очі, і дурдом думок атакує мій мозок не гірше від годовасіка. Я думаю чи поповнила я рахунок на Київстарі, і що краще: зняти гроші в банкоматі чи поміняти десять євро; думаю як я вже задовбалася брати важкі рюкзаки в ручну поклажу, і потім думаю, розслабся Наташа, тепер тобі вже не треба літати; думаю, що блін, я ж не завантажила в інстаграм фотки з учора, а тепер вже якось запізно після мого пафосного гудбай-посту, я думаю, що йок-макарьок, ще учора я була на Styrsö і дрімала на величезному камені, і це все було частиною мого життя, а сьогодні вже ні – як же так; я думаю соберись тряпка, не плач, і що фотки таки треба викласти; думаю, як здорово, що я написала Павліні вчора, і що ми сиділи дотемна на Хагабіон і дивилися як товста чайка хоче протиснутися у вікно квартири; я думаю, що треба не забути дати Артему номер мого рахунку, і що оце я гарну синю футблоку купила, якби ще таких; я думаю, що треба буде не лінуватися і вчити шведську самостійно, і комок знову підступає до горла; думаю Наташа, тільки не забудь, напиши про все, що хотіла, напиши; я думаю що у ці вихідні буде Andra Långgatatsdag, а я вже не там, і… блін, здається я голодна… пофіг… спати… спати…

“…it ain’t me, babe – No, no, no, it ain’t me, babe – It ain’t me you’re lookin’ for, babe” втішає мене Боб. Я засинаю, і прокинуся вже в Україні.

 

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s