Обіймитріску-сіті

Я собі так спеціально взяла квиток, щоб у мене було дві години на пересадку. Піду в кафе, думала я, пообідаю, думала я. Навіть не так: will have a lunch думала я. Ну, бо ж у мене бізнес тріп, а у бізнесменів завжди ланч, а не обід.

Read More

Advertisements

Сто радощів Гетеборга

Спочатку я хотіла скласти список з 365 радощів, щоб було на кожен день. Але до від’їзду встигла записати лише 88. Число видалось трохи нацистським, і я дотягнула до 100, додавши ще дванадцять радощів так би мовити заочно. Радощі гарно підійдуть інтровертам і гуманітаріям.

Гастрономічні

1. Їсти в happy hours в Super Rullband і називати його саме так

Тепер Супер Руллбанд називається Супер Суші, але не вірте. Якщо ви прийдете, ви побачите, що на білих тарілочках із позолотою написано справжню назву. В happy hours – а це цілий день окрім п’ятниці і суботи після 17.00! – можна взяти дві страви за ціною однієї, або одну за півціни. Я завжди беру № 51 – смажений восьминіг з овочами. Восьминіг слизький і плаває у приємних солоних сопельках. До основної стави приносять ще гірку рису і неміряно солодкого чилі і кисло-солодкого соусів. В ресторані ви провоняєтеся кухнею, а персонал не говорить англійською, але гастрономічний оргазм гарантовано.

Read More

Бібліотека

Вона стара і пахне вогкою деревиною на вході. Раніше це була міська бібліотека, а зараз це бібліотека інституту соціальних наук Гетеборзького університету. На першому поверсі тут рецепшн, де поміж іншого, є вазочка з цукерками і коробка із загубленими речами, і є те що у нас називають читальна зала – тут має бути тихо і благоговійно. На четвертому поверсі відділ діафільмів і відеоплівок, а на п’ятому – вішалки з пледами і кімнати для групової роботи зі скляними стінами і білими дошками. Кімнати називаються романтично: “Африка”, “Океанія”, “Австралія” і “Європа”. На п’ятий поверх інколи приходили поспати і відпочити бомжі. Вони вмощувалися у розлогих кріслах навпроти високих вікон, і головно хропіли, аж доки охоронець чесно не просив їх, ні не вийти!  – просто бути тихше. Бувало, що бомжі читали книги з вільного доступу чи безкоштовну газету Метро.

На нульовому поверсі розташовано кафе з мікрохвильовкою, чайником і холодильником, у якому можна лишати їжу, але не пізніше п’ятниці, бо на вихідних холодильник розбирають і миють. В кафе також є кавомат і автомат з батончиками, прикутий до стіни товстим цепом із замком.

З-поміж усіх університетських бібліотек ця має найдовші години праці – з 8.00 до 22.00. Я прожила у ній майже весь мій третій шведський рік. Тут гарно писалися проекти, статті й мотиваційні листи, швидко вантажилися потрібні сторінки, і з усіх сторін підступали розумні книги англійською мовою, вселяючи в мене оманливе відчуття власної геніальності.

Скелі

– Никакой природы тут нет! – Якось мені фекнула співвітчизниця в дублянці. – Одни только голые камни.

Ну ок.

Мені ж це голе каміння і брили посеред міста, на зупинках, під балконами і у парках – це якось так… Не знаю. Скільки жила – не могла відвести очей.

Yes I would

If today was the last day of your life would you wanna do what you are about to do?

У свій останній день в Гетеборзі я прокинулася пізно, і до обіду ще відповідала на е-мейли, сидячи за нашим кухонним столом. Звісно, кухня новенької квартири на Ліса Сасс Гата зовсім не схожа на кухні радянських дисидентів, де у нічних розмовах і диму папірос без ментолу народжувалася істина, поезії і плани втечі. Але нашій кухні теж було чим похвалитися.

Read More

Любові до Стокгольма пост

– Та шо ти там не бачила в тому Стокгольмі?! – бубніла прагматична частина мене мені-романтичній. А й справді, увесь туристичний е маст уже давно оглянуто й зафотографовано: старе місто, зміна вартових біля королівського палацу, Юнібакен, Скансен, Технічний музей, музей Нобеля, музей танцю і універмаг, в якому Ленін купив свого картуза. Поза увагою лишилися музей Васа (не дуже-то й хтілося!) і Фотографіска (от туди хотілося, але ціни кусаються, да).
-Аспудден!
– Огризалася я-романтична собі-прагматичній, – Аспудден! А що як ти тут востаннє?!! Як ти така ледача, то поїдь хоч туди! Однаково ж метром їдемо.

На станції Аспудден, тієї, що на червоній гілці, стоїть величезна статуя пінгвіна з коробкою. Людині, яка бачила у Стоці усе, лишається хіба тільки вона.

Read More

It ain’t me you’re lookin’ for, babe

“Шановні пасажири! Компанія Міжнародні авіалінії України та екіпаж бажають вам приємного та зручного польоту…”

– Та яке там зручного бля! Ноги не вміщаються, голову нікуди діти, Саня, ти таке бачив?

На два ряди позаду мене весело моститься парнішка з пакетом дьютіфрішного чогось. Трішки далі на нелюдських частотах вопить чийсь годовасік у гарнюніх смугастих шкарпетках. З іншого боку мама умовляє маленьку Фелісію хоч трішки посидіти.

– Felicia, sitta här! Sitta här hjärtat!.. Felicia, sitta!.. Nu!.. Феся!!! –  не витримує шведсько-СНД-шна мама, і тихо додає, – как же ты меня достала!

“…пристебніть ремені безпеки…” 

Через прохід від мене сидить Міша Педан. У 2009 році я перекладала на його семінарі з фотографії, приуроченому до трьохсотріччя Полтавської битви. Ну і ще багато всього дотичного до Швеції сталося в той рік, ага. У мене ниють плечі і жирний лоб, я морожуся від Міші, а він, мабуть мене і не пригадує.

– Я буду обед. Как хотите, а я буду обед, – виголошує категорично і в нікуди мій сусід з місця 21Е, і береться гортати меню. Все по 9 євро. Я подумки прикидую, що це однак дешевше, ніж те, що я заплатила за сім китайських вареників і скляну вермішель в аеропорту.

“…куріння заборонено протягом рейсу…”

Read More

Про глобальне скучання і побутовий сексизм

Мені дуже подобається назва тутешнього аеропорту – Ландветтер. Щоразу, коли я чую це слово, мені уявляється такий вітер, який стелиться по землі, здіймає стовпи пилу, ворушить вигорілу траву перед літньою зливою, пахне спекою і асфальтом. Або літаки, які так само, стелючись, відштовхуються від злітних смуг, і оці потоки теплого повітря над незрозумілими вогниками і розміткою, і зовсім поруч високі худі сосни. Ландветтер. Вітер по землі. Хоча насправді частина “vetter” походить від старо-шведського vittir, і означає вогонь. Що ж, вогонь по землі це теж дуже навіть.

Сьогодні в аеропорт Ландветтер ми відвезли нашу Анісочку. Салон убер-таксі пахнув точнісінько як салон таксі “Пчьолка” в Полтаві – сигаретами і 90-ми. Ми виїхали о 5.40 ранку. Дорогою я планувала поспати, але мене відволік синій туман, крізь який, як декорації, проступали скелі, і мініатюрні ферми, і парапети шосе, і ті самі високі худі сосни. Усе здавалося таким містичним, що хотілося затамувати подих і тримати, тримати, тримати цю мить, цей шлях, аж доки його не стане забагато, як свіжого повітря у весняний вихідний.

Read More

Нобелівська сукня йолки

Нас сиділо шестеро на другому поверсі кав’ярні ДаМатео по вулиці Валлгатан. Всього таких кав’ярень у Гетеборзі три, і їх вважають дуже атмосферними. Сюди приходять шведи, або ті, хто хоче бути на них схожими. Пересічним розумом важко зрозуміти принади місця: нещасні два салата в меню, відвертий дисбалас між ціною і якістю круасанів, голі стіни, сірі столи зі штучного граніту, набір секонд-хендівських вінтажних стільців, запилені лампочки ілліча на стелі. Тріумф скандинавсього дизайну, короче. Тема. Концепт. Все, як я люблю. Несподівано для себе я знайшла цю додаткову кімнатку, де музика грала не надто гучно, і влаштувалася там писати драфт статті про Decision making.

IMG_8131

Read More