Дайте мне адрес Бьорк в Исландии

Я починаю цей поSAM_6277ст фотографією шкарпеток, які зв’язала моя бабушка. У мене їх декілька пар – такого кольору, – а ще є зелені, але вони жорсткіші, і оранжеві, вони м’якші. Оранжеві зв’язала не бабушка, а її сусдка по палаті, але то вже зовсім інша історія.

Моя бабушка була багато де: на Кавказі, і в Криму, і багато разів у Києві на курсах. Але останні роки якось все більше на кухні, на городі і на ринку. Вона ніколи не була у цій моїй распрекрасній Швеції, і тим більше в тій дикій невідомій Ісландії, куди мене занесло на тиждень. Надзвичайний тиждень, сповнений спокою, пізнання, і шалених людських відкриттів, захоплення від яких не вміщалося в моїй голові й серці. Але увесь цей тиждень я проходила у цих шкарпетках (бо ми ходили в готелі без взуття), нічим не вирізняючись з-поміж стильних скандинавів з їхніми овечими носками за сто крон. І шкарпетки ці реально гріли мене, бо було буже холодно. І якось дивовижно мені було думати, що оця пара здійснила весь той шлях від вулиці Куйбишева у Полтаві до готелю Едда, що у двох годинах їзди від Рейк’явіку. І радісно було, ніби бабушка теж зі мною.

Read More